Фотомистецтво як засіб пізнання світу
та розвитку художньої творчості дитини
Олексій Греков, московський гравер і винахідник, який перший в Росії оволодів прийомами фото майстерності, у 1840 році відкрив «художній кабінет», де проводив портретні фотозйомки. Також, великий вклад у розвиток російської фотозйомки внесли: Сергій Левицький, який запропонував ретушувати негативи для зменшення чи видалення технічних недоліків, Андрій Деньер ( вперше створив фотоальбом, в який увійшли фотопортрети видатних діячів російської культури).
В Україні фотографія з’явилася приблизно в 40-их роках 19 сторіччя, коли в країну почали приїздити іноземні фотографи, учасники щорічних міжнародних Київських ярмарок-«Контрактів». Фотографи почали залишатися на Україні.
Першими фотографами-поселенцями були французи Жак і Шарль-Поль Гербсти. У період з 1860-1890 роки відкрилися фотостудії професіоналів в Одесі, Харкові, Полтаві.
Одним з найвідоміших фотографів в Україні був свого часу Альфред Федецький (1857-1902). Уродженець Житомира, випускник фотографічного інституту Віденьської Академії мистецтва. Класик української художньої фотографії, робив фотознімки видатних діячив мистецтва, коронованих осіб, чиновників, військових. Велика колекція його робіт зберігається у фондах історико-культурного комплексу «Замок Радомисль».
Сучасний розвиток фотомистецтва в Україні- це: викладання фотомайстерності на кінооператорському факультеті Київського Театрального Інституту імені Карпенко-Карого та у Львівському Поліграфічному університеті. З грудня 1989 року в місті Києві діє Національна спілка фотохудожників України. На сьогодні НСФХУ перетворилась у велику й поважну організацію фотомитців, що має свої творчі осоредки в усіх обласних центрах України .
У місті Мелітополі історія фотографії, за даними міського краєзнавчого музею, розпочалася з 1878 року. Саме у цьому році була проведена перша фотозйомка фотографом, який був запрошений у місто сім'єю Е.С.Хотинських. Перше фотоателье в місті Мелітополі, отримавши на це дозвіл губернатора, відкрила Елизавета Степанівна Сицько у 1889 році. Воно розміщалось на розі вулиць Воронцовської та Бульварної.
У 1891 році відкрилося, ще два фотоательє в яких працювали фотомайстри М.В.Вітлін і І. Іфлянд. У 1901 році свою діяльність розпочав Юфуда Синанович Гамалла. В історичних матеріалах вказано: «…Ю.Гамалла працював на Воронцовській вулиці у власному будинку. Його донька працювала з ним як ретушер. Відвідувач ательє потрапляв спочатку в приймальню, яка мала вигляд мебльовоних покоїв, потім прислуга проводжала клієнтів у просторий знімальний павільйон. За один раз в ньому могла фотографуватись група з 60 людей». І.С.Зинковський став першим фотомайстром, який став передавати свій досвід іншим.
На протязі усього часу існування фото йдуть нескінченні суперечки, а чи можливо віднести фотографію до мистецтва? А може фото є лише засобом мистецтва, як наприклад, холсти і фарби?
Історія фотоомистецтва в часі
Бажання зберегти красу швидкоплинного життя створило неповторний вид мистецтва-фотографію. Винахід і розвиток фотографії- це захоплююча історія зародження і втілення у життя мрії про фіксацію та довготривале збереження зображення оточуючих нас явищ і предметів, один із самих яскравих етапів розвитку сучасної інформаційної технології. Тільки звернувшись до історії, можна у повній мірі оцінити великий вплив фотографії на розвиток сучасної культури, науки і техніки.
Основою для винаходу фото стало спостереження видатного грецького вченого Аристотеля. У 1V столітті до н.е. він зробив опис цікавого явища: світло, яке проходило крізь маленький отвір у дерев’яних віконницях, малював на стіні той пейзаж, який знаходився за вікном. Зображення було нечітким і мало перевернутий вигляд, але в повній мірі передавався образ. Саме тому з грецької мови «фото»- це світло, «граф»-малюю, пишу. «Світлописьмо» було відкрито не відразу і не однією людиною. Фотографічний метод виник на початку 1X сторіччя.
Офіційною датою вважається 7 грудня 1839 року, коли спосіб практичного отримання зображення був відкритий французом Луї Жаком Дагерром. Він опублікував спосіб одержання зображення на мідній пластинці, вкритій сріблом. Після тридцяти хвилинного експонування Даггер переніс пластину до темної кімнати і якийсь час тримав її над парами нагрітої ртуті. Як закріплювач зображення Даггер використав кухонну сіль. Знімок вийшов досить високої якості.
Практично в той же час англієць Вільям Генрі Фокс Телбот винайшов інший спосіб одержання фотографічного зображення. Як носій зображення Телбот використав папір, просочений хлористим сріблом. Телбот одержав перший у світі негатив.
Першою людиною, яка зуміла зробити «фотографічний» знімок постійним, був Джозеф Ньепс. Найпершою фотографією в історії вважається кадр «Вид з вікна», створений в 1826 році. На процес створення знімка було використано 8 годин. Сам термін, «фотографія», було обрано як наймилозвучнішу, з декількох варіантів у Французькій академії у 1839 року.